?

Log in

Mar. 10th, 2011

символічно

 сноведіння і страхиCollapse )

Dec. 27th, 2010

вечное продолжение

не умею подводить итоги. наверное потому, что  для меня окончание года - это что-то абстрактное, не связанное с моей жизнью.  ну елка, ну подарки. впереди куча возможностей, желаний и знаний.. зачем что-то куда-то подводить, если все только начинается? .. и так всегда: вечное продолжение чувства чего-то, что вот-вот начнется.

Sep. 21st, 2010

Jenny and me was like piers and carrots

 Jenny: Were you scared in Vietnam?

  Forrest: Yes, Well I don't know. SOmetimes it would stop raining long enough for stars to come out..and it was nice. It was just like before the sun goes to bed on the bayou. There was always a million sparkles on the water...like that mountain lake. It was so clear, Jenny, it looked like two skies on top of the other. And then in the desert,when the sun comes up,I couldn't tell where heaven stopped and where earth began. It's so beautiful.

  Jenny: I wish I could've been there with you.

  Forrest: You were.

           

очень хочется пересмотреть сейчас,но нету времени.

Aug. 25th, 2010

і висипала роса

Read more...Collapse ) Десятий день у горах дощ. Десятий день йдуть розмови не за життя, а за смерть. Такі балачки завжди банальні і цікаві. До того ж, вони дають привід молодим, спраглим за коханням тілам щільніше притулятися одне до одного. З давніх-давен повелося вірити, що так безпечніше-надійніше. Наразі ж більш інтимно-еротично. Міліметри простору між схвильованими юнаками лишаються романтиці. Туди ж гітари і романси. Туди ж вірші і довгі розмови. Ми надаємо перевагу верлібру. Нам звичніше спілкуватись через алкогольні випари і вульгарні дотепи.
  Коли на висоті більше тисячі метрів йде дощ, я хочу бути твоєю красунею. Назавжди – на цілу мить.

Aug. 3rd, 2010

сашко

                      But she`s a junk food junky
                      Blame it on the food yeah
                      Blame it on the food yeah
                      Blame it on the food yeah
                      You know it`s bad
                      You know it`s bad
B a d ! !

Jun. 20th, 2010

(no subject)

остановись мгновенье, ты прекрасно. серьезно. хочется жить, слушать музыку и путешествовать. лето в душе, и временная безработица и неопределенность тому не помеха)

Nov. 6th, 2009

Джойс про Октябрьскую Революцию

Вот как Джеймс (Джойс) ответил (через секретаря) на анкету московского "Международного Союза Революционных Писателей" с вопросом
«Какое влияние на Вас как на писателя оказала Октябрьская Революция, и каково ее значение для Вашей литературной работы?» (напомню - действие происходит в 1932 году):

«Милостивые государи,
мистер Джойс просит меня поблагодарить вас за оказанную ему честь, вследствие которой он узнал с интересом, что в России в октябре 1917 г. случилась революция. По ближайшем рассмотрении, однако, он выяснил, что Октябрьская Революция случилась в ноябре указанного года. Из сведений, покуда им собранных, ему трудно оценить важность события, и он хотел бы только отметить, что, если судить по подписи вашего секретаря, изменения, видимо, не столь велики".

Письмо было подписано секретаршей "Союза" Романовой.


May. 28th, 2009

признание

           бессмысленное набирание букв помогает освободить моему сердцу немного места для чего-то еще.. А то оно переполнено любовью и нежностью к Тебе ..
            не страшно.. только немного щекотно при мысли о разлуке.. но Твоя реальность – это тот факт, который допускает размышления о счастье   и той самой любви, объектом которой являешься Ты...
            Твое существование   – это неопровержимое доказательство Меня… тогда страх всегда говорит о ложности    пути, по которому ступает, летит заблудившаяся душа.   и нет ничего идеального – потому что ничто не сравнится с Твоей абсолютной красотой. и нет ничего уродливого – Твоя абсолютная красота поглощает все, что не принимает человеческий глаз и мозг.            
нет смысла говорить, но прокричу в Твою пустоту: ЛЮБЛЮ ТЕБЯ ЖИЗНЬ! 

May. 13th, 2009

(no subject)

Люди пухнуть від голоду і від тупості. Коли на вулиці до мене підходить кремезна жінка з абсолютно круглим обличчям і разом з перегаром до мене доноситься її прокурений хрип, я знаю причину її бід. Дурнішають від важкої праці і ліні. Винищувати ці якості потрібно ще у зародку. Неначе тонким лезом хірурга вирізати ту злоякісну пухлину, що має здатність заражати повітрянокабельним та аудіовізуальним шляхом.  Видаляти охайно, невідчутно, вклавши туди весь свій талант цілителя суспільства. Історії відомі подібні спроби лікування, але панацею так і не віднайдено.

            Дивуємось, маючи за ідеал американську мрію. Скаржимось на  відсутність демократії, демонструючи дітям акти тиранії. Говоримо про жорстокість вдягаючи хутро невинних тварин і поїдаючи їх мертві тіла. Неможливо уникнути війн, доки жадібність керує нашими діями. Неможливо чогось досягнути, доки дозволяємо існувати ліні як виправдання нашої бездіяльності.

            Колись наважимось підняти своє цилюлітне, атрофоване багатовікове тіло. Скажемо: „ Ну що? Наші батьки відмовились від нас, наші діти помирають в злиднях. Ми не знаємо, що робити далі, тому що ми навіть не знаємо, що відбувається. Дядько з телевізора завжди казав, що все буде окей. Наші управителі казали не вірити власним очам, і нам дійсно було так краще. Було простіше. І от, сьогодні вранці ми прокинулись, а з телевізора сказали, що все погано. Що, насправді, все вже давно погано, просто ми настільки отупіли, що можна випльовувати всю правду нам і обличчя, а ми навіть не відведемо його у сторону.”

            Так станеться, коли помре останній революціонер. Коли лінь замінить нам кохання, а називатись вона буде мораллю та суспільними правилами. А поки за черговим декадансом чекаємо на черговий ренесанс. Пересидимо, порозмальовуємо стіни тісної удушливої квартири у веселку і вишкрябуємо лозунги на молодих тілах. Юнацьке безглуздя?– назвемо це поезією.

Apr. 20th, 2008

без теми(потік думок???)

коли прокидаєшся ранком і не певна, чи ти спала, і чи колись заснеш знов - це все від недосипання. кохаючи небути певною, чи справді то кохання, чи просто тобі так хочеться. Кому яка різниця, якщо тобі вірять (роблять вигляд). Стою одна, і мені не самотньо, бо привиди, що здаються друзями завжди спостерігають